Еволюцію інтелектуальної кар’єри Джоннетти Коул можна простежити з її бібліографії. Вона не просто писала книжки. Вона редагувала їх, полемізувала з ними та втілювала їхні ідеї у друкованому вигляді.
Її ранні роботи заклали основу. У 1982 році вийшла книга «Антропологія для вісімдесятих: Вступні читання» (Anthropology for the Eighties: Introductory Readings). То був не просто підручник. То була система координат для цілого покоління студентів. Через два роки вона випустила книгу “Всі американські жінки: Лінії розлому, зв’язки, які об’єднують” (All American Women: Lines That Divide, Ties That Bind, 1986). Назва говорила сама за себе. Вона досліджувала тріщини в американському суспільстві та зв’язки, які його скріплювали.
Потім у 1988 році з’явилася книга “Антропологія для дев’яностих” (Anthropology for the Nineties). Десятиліття змінилося. Читання адаптувалися разом із ним. До 1993 Коул перейшла в іншу сферу. Вийшла книга «Бесіди: Пряма розмова з президентом-сестрою Америки» (Conversations: Straight Talk with America’s Sister President ). Вона зафіксувала конкретний момент у політичному дискурсі. Прямий. Без фільтрів.
Її випуск 1997 року «Мрій про найсміливіші мрії: І інші життєві уроки» (Dream the Boldest Dreams: And Other Lessons of Life) відкрив завісу над особистою філософією. То була не академічна теорія. Це була життєва порада. Здобуто ціною великого досвіду.
Але книжки – це лише половина історії.
Коул була плідним вченим. Вона опублікувала безліч статей у журналах, що рецензуються. Це рутина одержання постійного місця (tenure). Цитування. Рецензування колегами.
Вона також мала регулярну колонку в журналі McCall. Саме там вона звернулася до іншої аудиторії. Не лише до академічної спільноти. Не лише до політиків. До жінок, які читають журнал про стиль життя. Вона привнесла свій аналітичний погляд у цей простір.
Чому це має значення?
Тому що Коул вільно переміщалася між високою теорією та масовим ринком. Вона відмовлялася залишатися у межах одного жанру. Її тексти відбивають це. Вони не є монолітними. Це збірка відгуків свого часу.
Вісімдесяті були присвячені переосмисленню антропології. Дев’яності — застосування цього визначення до країни, що змінюється. І крізь усе це вона писала. Редагувала. Виступала.
Її праці – це карта. Вона свідчить, куди рухалася дисципліна. І куди, мабуть, рухалася країна.
